Досвід координаторів/-ок попередніх років:
НАТАША ЛОБАЧ
ЗАПОРІЖЖЯ
Три роки тому я приєдналася до Марафону написання листів. І чесно кажучи, мала за радянський спадок певну зневіру у петиції, у листи, у намагання щось змінити своїм словом – щось глобальне. Але, по-перше, протягом року після Марафону мені приходять сповіщення про героїв Марафону, які були врятовані, їх долями. І це ми всі зробили - своєю участю, своєю небайдужістю. А, по-друге, я відкрила для себе можливості певного дискусійного майданчику, де сам процес підписання спонукає людей вислолювати думки, співчувати, надихатися, говорити на теми, які не завжди зручні. І це дуже крутий, щирий і емпатичний момент. Він дуже багато мені дає.
АНДРІЙ КІРИК
ХАРКІВ
Свій перший Марафон написання листів я провів у далекому 2013 році. Про сам захід я дізнався коли читав про Amnesty International, готуючись до університетських занять, пов'язаних із практичними засобами забезпечення прав людини. А що може бути більш практичним як організація правозахисної акції? Пройшовши короткий курс з організації заходу та познайомившись із прекрасною командою Amnesty International в Україні, я був готовий підкорювати вершини. Але сувора реальність як завжди залюбки підготувала неприємний сюрприз: мій університет не дивлячись на попередні домовленості відмовив у проведені заходу, тому мені довелось облаштуватись у милій книгарні, а агітацію здійснювати «партизанськими» заходами… Я досі пам'ятаю обличчя перших підписантів і підписанток та ту невпевненість яка потроху переростала у завзяття, що дозволяло зібрати перші заповнені листи петицій.

З того часу був ще не один Марафон та багато іншої активності, але перші емоції та натхнення залишаться зі мною на завжди. Марафон написання листів був для мене першим громадським заходом який дозволяв не просто утвердити свою віру у права людини, але й переконання у силі простих людей. І досі моя основна робота полягає у спілкуванні з громадою, налагоджені зав'язків між її членами та укріплені її спроможності. Особисто для мене кожен Марафон є чітким підтвердженням уставленої істини: світло прав людини здатне освітити найтемніші закутки нашого світу!

ОКСАНА ДАВИДЕНКО
ЖИТОМИР
Вже два роки поспіль я – координаторка Марафоніу написання листів від Amnesty International. Коли я побачила оголошення про набір координаторів/координаторок, почала читати про історію руху Amnesty, про ідею МНЛ. Все виявилось дуже просто: якщо ти щиро прагнеш справедливості і дотримання прав людини, ти в команді.

Я за два роки зрозуміла надзвичайно багато речей. Наприклад, те, що стереотипи можуть не просто руйнувати життя, а вбивати, що ніколи не можна опускати руки, що є величезна кількість людей, яким гірше за тебе і вони потребують допомоги, що спільними силами можна змінювати життя на краще, що права не можуть бути для одних рівними, а для інших «рівнішими». Я познайомилась з великою кількістю людей, які вміють бути відповідальними. Я почала по-іншому оцінювати себе, своє життя. Після першого МНЛ моє місто увійшло у п'ятірку найактивніших міст, і це була моя маленька перемога. Перемога над знеціненням, зневірою, розпачем, лінню та сумнівами.

Made on
Tilda