Валерія Сікал завжди мріяла про кар’єру у збройних силах. Ще з дитинства її надихав приклад батька, і всі близькі казали, що вона могла би стати фахівчинею в цій сфері.
Одного дня мрія Валерії здійснилася: після навчання на військовій кафедрі її розподілили до військової частини на Вінниччині. Проте вона ніколи не могла уявити, що на неї чекало в перший же день служби. За словами Валерії, командир примусив її поїхати разом із нею на «робочу зустріч». Насправді, командир вивіз її у службовій машині до лісу, де почав домагатися та погрожувати.
Він говорив: «Якщо будеш себе добре поводити, якщо робитимеш те, що я скажу, матимеш гарну службу». Обіцяв, що Валерія отримає підвищення — за рік із молодшої лейтенантки стане лейтенанткою, «якщо задовільнятими його». Ось так у перший же день у неї відбили бажання служити чесно.
Знущання та сексуальні домагання продовжувалися рік, і весь цей час Валерія не могла почуватися безпечно на омріяній роботі. Командир повністю керував життям жінки: він не підписував їй лікарняний, коли вона зірвала спину, і не давав відпустку на день весілля із її чоловіком. Тоді Валерії увірвався терпець.
Вона звільнилася з військової частини й подала заяву до поліції щодо дій командира. Тим самим Валерія стала першою жінкою в Україні, яка заявила про сексуальні домагання у збройних силах. Тим самим вона надихнула інших жінок-військових, адже після цього її колежанки в частині також розповіли про сексуальні домагання з боку того самого командира.
Шлях до справедливості для Валерії не був легким і його ще не завершено. Хоча спочатку її заяву навіть не хотіли реєструвати, за майже два роки слідства, поліція зробила всі необхідні слідчі дії. Наступний крок – судовий розгляд, що має встановити істину в цій справі. Ми всі маємо допомогти Валерії добитися справедливості, адже її приклад допоможе жінкам, що служать у збройних силах та захищають країну почуватися безпечно на своєму робочому місці
Закличте владу України забезпечити справедливість у справі Валерії Сікал!